Важливість гіперлокальних медіа, стандарти журналістики та з якими проблеми під час війни стикаються місцеві медіаресурси, – розказав у розмові із студентками кафедри журналістики Олександр Остапа, засновник медіа “Thebuchacity”.
— Як ви визначаєте гіперлокальні медіа? Чим вони відрізняються від регіональних?
— Різниця між регіональними і гіперлокальними медіа насправді і велика, і невелика. Тому що, по суті, регіональні медіа – це зібрання гіперлокальних медіа. Раніше ми себе позиціонували, як гіперлокальне медіа, коли “по-новому почали дихати”, це з 22-го року. Ми себе позиціонували, як чисто гіперлокальне медіа, яке працює виключно на цільову аудиторію нашого міста і не виходить за його рамки.
Як тільки ми почали розширюватися і робити собі такий KPI на те, що ми будемо працювати на весь Бучанський район, ми вже зрозуміли, що ми можемо позиціонувати себе як регіональне медіа. Але все одно, досі максимальний діаметр від Бучі, який ми охоплюємо, це наша громада, яка складається з Бучі і 14-ти населених пунктів навколо.
Гіперлокальні медіа переважно беруть для себе якусь відповідну цільову аудиторію і дуже сильно з нею працюють. Якщо говорити про новиннєві медіа, як і онлайн-медіа, то, звичайно, мені здається, що без створення в різних локаціях їх, свобода слова в Україні буде страждати.
І це вже, в принципі, видно по тому, наскільки багато медіа зникло через припинення діяльності USAID. І на місці цих медіа з’явилося дуже багато анонімних телеграм-каналів, різних псевдомедіа, чи тих, які підв’язані під якусь політичну силу.
— Де, на вашу думку, проходить межа між “локальним” і “гіперлокальним” — у географії, темах чи чомусь іншому?
— Можна сказати, що тут і так, і так. Це також може бути пов’язано з географією. Наприклад, в місті в якийсь період було медіа “Тарасовський Буча”.
Це було повністю районне медіа, яке мені сподобалося через журналістські стандарти та етику. В якийсь момент їх викупила одна політична сила, і вони почали дуже сильно “перехилятися” в ту сторону. І в результаті, як тільки гроші на фінансування закінчилися, вони – закрилися, але це було гіперлокальне медіа.
А стосовно цільової аудиторії, це так само. Я для себе, відкрив те, що є ціла спільнота, яка найближчим часом буде запускати своє гіперлокальне медіа для цільової аудиторії, яка любить вінілові пластинки. Вони прописують інформацію, беруть інтерв’ю в людей, які займаються технічною складовою всіх цих програвачів, також працюють безпосередньо з рекламними інтеграціями тих магазинів, які займаються продажем аудіо і вінілових платівок.
Особисто я працюю із географією, тому мені здається, що вона грає роль.
— На вашу думку, яку функцію гіперлокальні медіа виконують у суспільстві в порівнянні з масштабним регіональним медіаресурсом?
— В першу чергу – це вплив на людей в цій локації, де представлене медіа. Якщо говорити про “Thebuchacity”, наприклад, то явно вам в Івано-Франківську не буде цікаво читати про те, що в нас кілька років підряд одна та ж сама яма посеред міста.
Легше пояснити це на конкретних прикладах. В кінці листопада минулого року в “Thebuchacity” запустили супермасштабну реконструкцію центральної вулиці нашого міста, в межах програми першої леді по доступності. Мета – зробити вулицю доступною для маломобільних груп населення, для людей з інвалідністю, для всіх. І в п’ятницю взяли і вирізали половину дерев, які понад 30 років росли на центральній вулиці. Звичайно ж, нам, як медіа, скинули відеопідтвердження, і ми перевірили та висвітлили це.
Ми як медіа одразу направили запит в міську раду, щоб нам дали пояснення, навіщо це роблять. Тоді ж, це відео побачили бучанські активісти. Вони одразу сіли в машини, поїхали туди розбиратися, лягати під дерева, викликати поліцію і все інше. Тим не менше, виникла ситуація, коли одна з наших активісток прокритикувала “Thebuchacity”: чому ми не приїхали, не лягли під дерева й не викликали поліцію.
І тут вже треба розуміти різницю між тим, чим займається власне медіа, і чим займаються активісти. Ми, як гіперлокальне медіа, показали проблему, яка зараз відбувається в місті.
Цим викликали суспільний інтерес, зацікавлення активістів, вони приїхали, розклалися з мікрофонами і колонками, почали запитувати людей, викликати поліцію і таким чином впливати на цю ситуацію. І якщо, наприклад, це було б буквально через кілька годин, вже регіональне медіа, яке працює на всю область, розмістили, що в Бучі таке-то сталося, то вони вже зреагували б на наступному етапі цієї події.
Гіперлокальні медіа впливають навіть просто розголосом.
Інший приклад: як відомо, журналісти можуть ходити на сесії міської ради, на відміну від інших людей, бо мають повноваження. І от наші журналісти помітили, що міська рада проголосувала за те, щоб віддати дитячий садочок Національній поліції під їхнє службове використання. Ми одразу поставили запитання на місці та написали про це. І буквально за кілька днів ті ж самі активісти ініціювали, щоб міський голова наклав “вето” на це рішення.
— Яким чином повномасштабна війна вплинула на ваше медіа?
— Це неабияк вплинуло на роботу нашого медіа. Повномасштабне вторгнення і окупація, на жаль, вплинули на те, що в нас відкрилося “друге дихання” у 2022 році. Одразу ж почалася неабияка зацікавленість до Бучі. Ми були єдиним медіа, яке залишилося працювати під час окупації.
У нас в кожному районі були люди, які на свій страх і ризик могли передавати нам інформацію. Ми співпрацювали тоді з усіма службами розвідки та Головним управління.
У нас був телеграм-канал, де спочатку було тільки 200 людей, на вечір 24 лютого, там вже було 2,5 тисячі читачів. На момент звільнення Бучі через місяць, там вже було 11 тисяч людей. Так само у нас підросли всі соціальні мережі в 2-3 рази, зрозуміло, що зацікавленість була досить велика. Команда теж у нас виросла.
На даний момент у нас більше 110 тисяч підписників у всіх соціальних мережах, близько трьох мільйонів охоплення на всіх соціальних мережах. Ми для Київської області, для такого формату медіа, дуже класно працюємо, закриваємо переважну більшість проблем своїми матеріалами.
В 2023 році відкрили свою офлайн-редакцію в центрі міста, до нас почали приходити люди, щоб робити спільні проекти. Тоді ми запустили величезну програму підтримки армії, де зібрали більше 3 мільйонів гривень.
— А які теми є пріоритетними для вашого медіа?
— Ми новиннєве медіа, наразі в нас 70 відсотків – це все-таки новини, 30 відсотків – це наші ексклюзивні матеріали. Однак є плани знизити 70 відсотків новин, хоча б до 50, тому що це проблема оперативності. Ми краще будемо писати лонгріди з великими ексклюзивними аналітичними статтями, які будуть залітати, які будуть приносити нам охоплення і нових підписників-підписниць, ніж будемо оперативно програвати в боротьбі з анонімними телеграм-каналами.
Але основні теми, ну зрозуміло, це вічно “зелені” теми – це освіта, інфраструктура, міські проблеми технологічного характеру (вода, світло). Ми в минулому році активно включилися в процес меморіалізації.
У нас, на жаль, дуже багато загиблих: не тільки цивільних під час окупації, а й військових. Історій такого роду багато, у нашій редакції є журналістка, яка спілкується із постраждалими та тими, хто втратив рідних, вона професійна у цьому. Тому, ми працюємо над тим, щоб розказати ці справжні історії, не просто виставити фотографії на кубах, на алеї пам’яті, а розповісти, що це була за людина.
Зараз плануємо спецпроєкт – це історії зниклих безвісти. Поки ми працюємо у цьому напрямку. Також актуальна тема відновлення Бучі, після пошкоджень. Активно проводимо опитування та пишемо про виклики, з якими стикаються бізнеси.
— “Thebuchacity” медіа відкрилося у 2015 році. Якою була головна місія на той час і чи змінилась вона сьогодні?
— Кардинально змінилась. У нас три дні народження, ми ніяк не можемо знайти собі правильний день народження, щоб вже його відсвяткувати.
Я почну з кінця. Третій день народження – це у нас перше з серпня, коли ми запустили редакцію, офлайн-редакцію. Другий день народження – це 9 березня, коли була створена громадська організація.
І перший день народження – 7 січня 2015 року, я прокинувся, виглянув в вікно і побачив прекрасний центральний стадіон міста Буча, який був весь запорошений снігом. Хотів цим поділитися, згодом створив інстаграм-сторінку, придумав назву, яку ви вже знаєте. Буквально за тиждень органічно додалося 100 людей. Потім цю сторінку я також переніс у фейсбук.
З усіх своїх знайомих, які в мене були в фейсбуці, хтось написав про те, що маршрутки змінили розклад, хтось написав, що яма посеред вулиці, хтось написав, що тече з даху. Це все я поширював. За три місяці в мене була перша тисяча в інстаграмі та чотири тисячі в фейсбуці. Люди почали масово підписуватися, бо їм не вистачало загальної інформації про місто.
Але до 2023 року ми вже все-таки відкрили свій сайт, почали працювати з міжнародними донорами. А вони просто комусь так грошей не дають, тож довелося створити нормальний сайт, мати чітку політику, створити громадську організацію. Тож, відбулися зміни, так ми з інстаграм-сторінки перейшли на повноцінну організацію із журналістами та персоналом.
— Які особливості роботи вашого гіперлокального медіа?
— У нас буквально місяць тому з’явилася нова журналістка. Вона стала редакторкою вихідного дня. Ще місяць тому у нас була така практика, що всі, хто працює з контентом, мають чергувати раз на тиждень на вихідних. І для того, щоб не відходити максимально від нашої команди, я теж це робив.
Раз на місяць я обов’язково чергував на вихідних, роблячи новини, перевіряючи все-все-все. І от на прикладі цієї редакторки вихідного дня, вона питає: де ви новини берете? Ми посміхнулися, скинули їй величезний список джерел, всі телеграм-канали та чати, де велика кількість інформації. Блокуємо також ботів в телеграм-каналах, які притаманні всім, хто веде своє медіа на цій платформі.
Журналісти гіперлокальних медіа мають бути готовими, що тебе на вулиці обов’язково хтось зловить і розкаже про те, що каналізація тхне, чи якийсь мужчина підійде і скаже: “я відкриваю свій новий бізнес, скільки коштує сторі в інстаграмі”.
Також ми маємо окремо рекламний відділ та відділ журналістів, і кожен із них має свої функції та відповідальність. Специфіки такої роботи досить багато.
Але, зрештою, якщо ти знаєш стандарти журналістики, якщо ти розумієш етику журналіста, то на будь-які пропозиції в будь-якому медіа, локальне, гіперлокальне, регіональне, національне, набагато легше працювати. Тому це базис, який дається з самого початку, коли ти вчишся на журналіста, він все-таки відіграє досить велику роль.
— Як, на вашу думку, має виглядати ідеальний кореспондент у гіперлокальному медіа, щоб це був у звичайному розумінні журналіст чи активний мешканець громади?
— І так, і так. В основному краще, щоб це була місцева людина, тому що потрібно знати менталітет громади, всі проблеми зсередини, розуміти, куди бігти, з ким краще поспілкуватися. Це база контактів, яка в тебе є і зростає разом із тобою.
Ми взаємодіємо із волонтерами, активістами та іншими людьми з різних галузей та професій та просто місцевими мешканцями, піднімаємо питання : екології, юридичні проблеми, доступність, урбаністика.
Також у нас є свій книжковий клуб, його блог у нас буде вести людина, яка проводить цей клуб. Ми так само їх залучаємо. Однак, ми все редагуємо та перевіряємо, бо “Thebuchacity” є на мапі рекомендованих медіа Інституту масової інформації “Детектор медіа”, і ми майже постійно під моніторингом. Тож, важливо дотримуватися стандартів та етики.
Фото: Facebook-сторінка Олександра Остапи
Над матеріалом працювали Софія Ціник, Вікторія Піцак